Поняття «форс-мажорні обставини» трапляється в багатьох нормативно-правових актах. А для його позначення використовують різні назви: «форс-мажорні обставини», «обставини непереборної сили», «форс-мажор».

Форс-мажор (переклад з французької мови – вища сила) – це непередбачувані обставини, які не залежать від волі сторін договору, за яких неможливо виконати покладені на них зобов’язання.

Компетентними органами щодо засвідчення обставин непереборної сили законодавством визначено Торгово-промислову палату України та 25 регіональних торгово-промислових палат: 24 обласних та міста Києва.

Форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру, і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості належного виконання зобов`язання, повинна довести їх наявність не тільки самих по собі, але і те, що вони були форс-мажорними саме для даного конкретного випадку. Саме лише посилання сторони у справі на наявність обставин непереборної сили та надання відповідних доказів в підтвердження своїх доводів не може вважатися безумовним доведенням відповідних обставин, яке не потребує оцінки суду, оскільки саме суд повинен на підставі наявних у матеріалах доказів встановити чи дійсно такі обставини, на які посилається сторона, є надзвичайними і невідворотними, що об`єктивно унеможливили належне виконання стороною свого обов`язку.

Ключовими у питанні звільнення від відповідальності з посиланням на форс-мажорні обставини є:

1) наявність застереження про форс-мажор у договорі;

2) фіксація обставин форс-мажору;

3) належне та вчасне повідомлення іншої сторони;

4) причинно-наслідкових зв'язок між обставиною та неможливістю виконання своїх зобов'язань;

5) сертифікат про форс-мажорні обставини від ТТП.

Тільки за наявності усіх цих факторів можна говорити, про наявність обставин неперебеоної сили, як причину для звільнення від виконання зобов'язань.